Усі військові формування нашої країни духовно окормлює Синодальний військовий відділ Української Православної Церкви. Серед завдань його співробітників, зокрема, співпраця з Державним департаментом з питань виконання покарань. Минулого тижня за сприяння цього Синодального відділу засуджені Чернігівської виправної колонії змогли побачити виставу про життя святителя Луки (Войно-Ясенецького).
Наразі в Україні, за статистикою, близько 140 тисяч осіб засуджених до позбавлення волі. Близько 700 жінок відбувають покарання у Чернігівській виправній колонії. Для них і організували дійство за участю парафіян столичного храму в ім’я преподобного Агапіта Печерського. Сценарій вистави написав письменник та поет Ян Таксюр, при цьому він опирався на спогади святителя Луки, його щоденникові записи та проповіді.
Ян Таксюр, автор сценарію: «Я в своєму житті написав багато сценаріїв, повірте мені, бо довго жив. І це був найскладніший. Бо  моя світська спеціальність, мій фах – сатира, вірші сатиричні, статті пишу, фейлетони писав довгий час, працював в мас-медіа. Писалося так важко, що іноді рядок написав, а далі не знаю, що писати».
Постановкою займалася дружина автора, Людмила Сива. Часто репетиції затягувалися до пізнього вечора. Жоден із виконавців – а це студенти, будівельники, юристи – професійно акторством ніколи не займався. Звичайно, аудиторія для якої готували виступ, доволі незвична, але це нікого не лякало.
Людмила Сива, режисер-постановник: «Люди, які погодилися і сьогодні вийшли на сцену, вони відгукнулися на ідею іти в ті місця, де погано. І в’язниця відчувалася одразу. Та люди були готові до цього. Це наше гаряче стреміння. Ми хотіли сюди приїхати».
Життя владики Луки (який був практично нашим сучасником), те, що йому довелося пережити – роки заслань і тюремної неволі – багато в чому співзвучне відчуванням цих людей.
Те, що їм представили, зворушило багатьох.
Протоієрей Віктор Яценко, співробітник Синодального військового відділу УПЦ: «Цей спектакль, на мою думку, вчить людей розуміти життя. Тому що зараз багато хто береться тлумачити події життєвої дороги, але як бачимо, сам факт присутності людей у місцях позбавлення волі показує, що не всі обирають в житті правильну дорогу спочатку.
Спогади, які лишив святитель про перебування у виправних колоніях, найцінніші для тих, хто зараз відбуває покарання».  
Олена Кисельова, майор, перший заступник начальника установи: «Кожну неділю нас відвідують представники релігійних організацій, які проводять з засудженими різноманітні заходи. Це і бесіди, і вистави. І на мою думку, а також на думку співробітників нашої установи, ці заходи дають позитивний вплив на поведінку засуджених, на їх погляди. Багато хто з них змінюється в кращу сторону, вони змінюють відношення до оточення, своє відношення до рідних їм людей і звичайно відношення до релігії».
У Чернігівській виправній колонії відбувають покарання жінки, засуджені повторно. Співробітники установи констатують: багато хто втратив віру у краще майбутнє. На прикладі життя святителя Луки (Войно-Ясенецького) автор та виконавці вистави прагнуть довести глядачам – жодні умови, у яких ти знаходишся, не виправдовують твоєї зневіри та байдужості до оточуючих.
Людмила Цуканова, засуджена: «Усі ми люди. Усі спотикаємося, падаємо. У всіх нас свої спокуси. Але коли ми приходимо до Бога, у нас все інакше. У нас у таборі є церква православна. У церкві я вже 5 років. Господь мені багато дав. Усім складно, але з Богом все інакше. Наша церква – це велика розрада в такому місці. Батюшка – це найголовніше. У нас є можливість посповідатися, причаститися».
Наразі у виправній установі вже розпочалися роботи зі зведення на її території храму в ім’я святої Анастасії Узорішительки. Сьогодні у кожній із понад ста вісімдесяти установ Державного департаменту з питань виконання покарань діє православний храм, капличка або молитовна кімната.
 
Автор сценарію О.Сердюк