У неділю Торжества Православія в галереї «Соборна» відбувся благодійний концерт, де лунали пісні-проповіді протоієрея Романа Барановського.
Концерт організували столичний Клуб православної пісні та творчості, студія «Благодатне небо» та сестринство на честь святої преподобномучениці княгині Єлизавети. Того дня за вікнами зали вирувала просто-таки снігова злива. Але охочих послухати цей неординарний концерт, прихильників творчості відомого київського батюшки, автора-виконавця православних пісень було багато.
Відкрили концерт гості. Барди з ансамблю «Золоті куполи Києва» виконали авторські композиції «Паломники» та «Свята Русь».
Отець Роман розпочав свій виступ роздумами про вічні і нетлінні цінності. І про те, чому вважає свою творчість проповіддю.

Протоієрей Роман Барановський, автор та виконавець пісень: «Найкращі і найглибші почуття природа людська хоче виспівувати як виспівують славу і хвалу Богу ангели. Тому – це продовження проповіді. Але вже, дякуючи музичним інструментам. Славте Бога на струнах, на органах, усіма засобами, які дає нам мистецтво, які дає нам наше земне буття треба прославляти Бога. Головне, щоб дійсно співець не відхилявся від канонів православної церкви. А сьогоднішнє свято – це захист наших канонів і, наших догматів, нашої православної віри».

Сцена ніби перетворилася на церковний амвон. Пісні чергувалися із міркуваннями про Богом створений світ. Де є місце духовним подвигам і милосердю.
Православний бард отець Роман – благочинний лікарняних храмів Києва, лауреат пісенного фестивалю «Червона рута» – своє відкритістю буквально заполонив душі тих, хто прийшов на концерт у день Торжества Православія.

Олексій Ахаїмов, керівник Клубу православної пісні та творчості: «Это очень важно, чтобы люди могли прийти и послушать такие песни. Может быть кто-то впервые услышит. И как-то во время поста себя немного взбодрит таким не совсем традиционным пением. Это естественно, когда человек поет под гитару, мне кажется как организатор, хочу сказать, что у нас это уже будет традиционно – проводить такие концерты, для того, чтобы помочь строительству этого собора. И помочь Церкви, чтобы розвивалось православное искусство».

Це важливо, щоб люди змогли прийти і послухати такі пісні. Можливо, хтось їх почує вперше і хоч якось у період посту підбадьориться таким, не зовсім традиційним, співом. Мені здається, це природно, коли духовна людина співає під гітару. Як організатор, хочу додати, що такі концерти ми будемо влаштовувати принаймні раз на місяць, аби допомогти Церкві у будівництві цього собору. А заодно сприятимемо розвитку православного мистецтва.

Автор І. Іщенко